Правило “3-Д” на шляху до успіху. Частина 1. Як навчитися думати?

Короткий план статті:
1. Вступ.
2. Країна дебілів.
3. Дошкільне виховання.
4. Школа чи ще 10 років життя в страху.
5. Університет – панацея від усіх бід.
6. Телебачення.
7. Ну і як навчитися Думати?
8. Вчимося ДУМАТИ. Поради.

Вступ.

Правило “3-х Д”: Думати, Діяти, Досягати.
Спочатку варто сказати пару слів про те, що таке, власне, Думати в моєму розумінні (щоб ви мене краще зрозуміли).

Словник Даля: ДУМАТИ, мислити, доходити своїм розумом, судити; вважати, виводити, чекати; займатися, хотіти; піклуватися, дбати.

Під поняттям “Думати” я маю на увазі саме “доходити своїм розумом”. І ніщо інше.

Чому так?
Та тому, що абсолютно логічно вважати, що після закінчення процесу “думання” повинен бути якийсь результат. А як визначити, чи є результат? Дуже просто.
Якщо після того, як ти подумав, ти можеш йти і відразу ж починати Робити, то це і є результат.
Якщо результату немає, то ти або продовжуєш Думати, або взагалі не думаєш, а роздумуєш.

Країна дебілів

Ось всі кажуть, що ми живемо в країні ідіотів. І я поки не бачу причин вважати, що це не так.
На жаль, наш народ штучно відучують Думати ще з малих років:

* За дітей все вирішують і роблять батьки, часом не залишаючи дитині навіть подумати, як слід діяти в тій чи іншій ситуації. Тобто рубають розумовий процес буквально на корені.
* У школі нас відучують думати: “якщо не знаєш – спитай”, “текст вивчи, поняття зазубрив”, “у підручнику завжди є алгоритм” і т.д.
* В університеті ця ж історія зі школи триває, тільки трохи під іншим кутом, і трохи по-іншому подається. Але сенс той самий.

Крім того, паралельно з усім цим у наш світ вступає негативний вплив телевізора, пропаганда нездорового способу життя, насильство в комп’ютерних іграх та інша лабудень, про яку докладніше йтиметься трохи нижче.

До речі метод відучення розумовому процесу в нашій країні дуже простий.
Хто спробує здогадатися?
…
Це страх. Точніше залякування.

Є, звичайно, моменти, коли страх навпаки провокує на те, щоб людина почала міркувати, але це скоріше поодинокі випадки, які мало чим заохочуються.
Отже, залякують дітей з дитинства:

* Батьками: боязнь того, що накричать, якщо зробиш щось не так. Діти в результаті нічого не роблять взагалі. А більшість батьків, навіть зрозуміти не можуть, чому їх чадо таке скуте і нерішуче.
* В школі: страх перед поганими оцінками, однокласники сміятися будуть, відрахують зі школи, не здаси залік, іспит і т.д. Зараз ще й ЗНО сюди присобачили. Ще більший стрес для дитини.
* В університеті: майже те ж саме, що в школі, але для хлопців сюди додається армія, страх перед відрахуванням, іспити – стреси і т.д.
* Жорстокі фільми, сцени насильства дуже негативно впливають на психіку. Сигарети, алкоголь.. і т.д.

А все навіщо?
Щоб з нас робили простих працівників, які б не думали, і робили, що їм говорять, і платили вчасно і справно.
Так що страх у нас буде йти паралельно з відученням Думати. Звідси ж, до речі, і невіра в себе і свої сили.

Отже, докладніше про етапи “відучення”:

Дошкільне виховання

Як я вже говорив, звичка дорослих все вирішувати за свою дитину губить на корені будь-яке дитяче починання.

Ну ви, будучи вже дорослими, уявіть, що за кожен крок вас по руках б’ють, кажуть, що робити потрібно по-іншому, або взагалі спочатку все зроблять, а потім ставлять перед фактом.

Причому дуже часто дорослі все роблять за дитину дуже швидко. Так, що дитина не те, що подумати – зрозуміти не встигає, що відбулося, і що вже рішення прийнято.

Але найстрашніше в тому, що діти до такого способу життя Звикають.

Людина за своєю природою адаптується до будь-яких умов, або помирає. Більш розвинуті вже самі намагаються міняти ці умови, але це як раз ті, хто думає.

Діти звикають, що за них все вирішують. Що завжди є плече батька, що за них все зроблять.

Виходить, що дитину просто не навчили думати та приймати рішення (приймати рішення – ключовий фактор, не здатний приймати решення – не вміє думати!).

Яка мрія в цім віці? Дуже проста: скоріше б звалити вже до школи. Вже там-то буде все супер. буде свобода, буде дорослість і т.д. Але хрен вам, як з’ясовується.

Школа чи ще 10 років життя в страху.

1 вересня, 7 років, дитина йде до школи. У маленького чоловічка щастя. Шкода тільки він ще не розуміє, куди він потрапив (

Ентузіазм і прагнення до навчання з кожним роком, наближаючись до 11 класу, неухильно знижується.

Ботаніки, звичайно ж, відоме виключення, але вони, як відомо майже завжди ідеальні раби-працівники. У них ще все гірше. У них страх набагато більший, тому що дуже сильно з дитинства розвинене почуття его. Ну і найбільший страх – перед собою – зганьбитися, отримати “двійку”. Вони це дуже важко переносять, але, як правило, потім з подвоєною силою приймаються за навчання, щоб перереалізуватися.

Ці люди просто ідеальні на роботі: все роблять суворо так, як сказали, не задають дурних питаннях (хоча брешу, задають іноді, тому що не розуміють мотиви людей з іншим світоглядом).

Повернімося до наших баранів.

Отже, дітей у школі готують до майбутньої професії. Я взагалі до цих пір не можу зрозуміти, як вчитель, який усе життя працював лише вчителем може дати дитині реальні відомості про яку-небудь професію, крім своєї власної. У нього ж банально немає в них досвіду.

І як дитина повинна після 11 класу визначитися з професією, якщо ні хрена про них не знає? Велика загадка вітчизняної освіти.

Таким чином, дітей, фактично, вчать бути вчителями. До речі, подивіться статистику: на кафедрах педагогіки в універі завжди народу достатньо. Про якість мовчу:)

А щоб зробити з дитини вчителя, потрібно навчити його своєму предмету. Логічно ж.

Скільки предметів у школі? Штук 15-20.

Ось і виходить, що дитину одночасно вчать на 15-20 професій. Але це в принципі квіточки (трохи відійшов від теми). Ягідки будуть далі.

ЯК вони навчають?

По-перше, діти – наївні створення, які легко піддаються навіюванню. Якщо їм втовкмачили в початкових класах, що всі предмети важливі, то вони так і будуть в це вірити, не допускаючи навіть думки, що в своїй більшості їм просто забивають голову.

По-друге, паралельно в голову вбивається: потрібно отримати гарний атестат, щоб вступити в хороший ВУЗ, щоб отримати хорошу роботу. І в це вірять зараз всі! Діти бояться зробити крок у бік, зробити власний вибір, знаючи що вони ж можуть своє майбутнє просрати – вибачаюсь. Куди простіше зробити так, як тобі говорять дорослі.

І ніби як відповідальність із себе зняти.

Загалом куди простіше “НЕ Думати”, щоб за тебе всі ці складності вирішили, а ти потім винуватим не залишився. Тим більше, що до школи ти цей шлях вже добре знаєш.

І дитина просто перестає паритися.

11 років у тебе просте завдання: робити домашки, писати контрольні, ходити до школи, здавати іспити. І все це заради атестата, який тобі люб’язно просунуть будь-які вчителі.

Самим думати не треба: завжди все можна дізнатися у вчителів, які завжди допоможуть. Це ж їхня робота.

Загалом лафа.

_______________________________________________

Передбачаю обурення, само собою. Типу, “а от діти ж вирішують рівняння на математиці, значить вони думають”?

Відкрийте підручник і подивіться. Там на 90% всіх завдань є алгоритми рішення. Весь процес думання полягає в тому, щоб алгоритм знати. Якщо знаєш алгоритм – вирішиш завдання.

Є ще такий чудовий предмет як література. Я нічого не маю проти – завжди любив читати і писати твори. Хоча брешу. Класику читати не дуже люблю. А ось писати – будь ласка.

Помилка у веденні літератури – вчитель вчить тому, як треба правильно розуміти твір!

Думка взагалі зрозуміла?

Діти ж тупі. Звідки їм знати, як приймати “Євгенія Онєгіна”? А добрий вчитель вас навчить. Ви спочатку вивчіть тенденції у світовій літературі 19 століття, потім біографії авторів і потім з урахуванням цих всіх знань буде вчитися розуміти твір.

Я ніколи не розумів, звідки вчитель знає, що хотів сказати автор, і чому цей вчитель нас переконував у своїх переконаннях, тому я часто з учителями конфліктував, бо мав свою точку зору.

А якщо раптом у вас власна думка, яка кардинально відрізняється від думки вчителя, то значить ви неправильно зрозуміли автора. Можна подумати, що Пушкін писав для того, щоб його твори однозначно трактувалися.

Блін, якщо література покликана виховувати дитину в моральному плані, то якого біса йому заважають самореалізовуватися? Ну не ідіотизм чи що?

Дитині в підсумку простіше написати так, як сказав педагог, щоб просто уникнути конфліктів. Тобто – не думати, а робити знову ж таки за алгоритмом.

Розійшовся про школу трохи, погнали далі.

Закінчений університет – панацея від усіх бід

От не хочеться вже багато всього писати про універ. Так він мене дістав, але трохи все-таки напишу.

По-перше, 80% предметів, яким навчають, нафіг нікому не потрібні. Хіба що ви не збираєтеся йти потім в аспірантуру (всі пам’ятають, кого навчають вчителі).

Відбувається просто забивання мозку непотрібною інформацією.

Студенти після школи зазвичай привчені, що “треба”. Причина, як завжди – гарна робота, яку без диплома не отримаєш. Думати ми ще не навчилися, так що діємо за старою схемою.

Якщо ти збираєшся займатися ремонтом комп’ютерів, то наіщо тобі 5 років освіти, посиди місяць-два, почитай літературу, розбери і збери декілька машин і все…

Загалом повчися САМ. І це не 5 років. І приходь на фірму. Якщо ти в цьому шариш, то без всяких дипломів заберуть з руками і ногами. Інше довчиш на роботі.

Так у будь-якій області.

Всього-то. Почати думати потрібно.

А не вчити 5 років вищу математику, щоб потім повним лузером приходити на робоче місце і вчити все це вже на робочому місці. Зате з дипломом.

Я навіть більше скажу. З якістю нашої освіти, хлопці, які дипломи хороші понаотримували, сидять вдома. Вони резюме по фірмах розіслали з перерахуванням всього того марення, якому їх навчили і чекають, коли ж їх на роботу візьмуть (знаю особисто кілька реальних прикладів).

Це добре ще якщо мама з татом допоможуть влаштуватися.

А якщо ні?

Думати ми не вміємо, універ закінчили. І як тепер шукати роботу, як не за допомогою диплома? Хочеться сказати: “Подумай довбешкою своєю, та й іди шукай. Роботи дох..”. Сидять, чекають біля моря погоди. Не думають – чекають!

Млятство саме натуральне.

Телебачення

Ось навіть не знаю, чи варто коментувати цей пункт.

Це тема для статті цілої. Краще окремо потім напишу.
Так як же все-таки навчитися думати?

Хочеться написати, як для ідіотів, чесно кажучи. Берете і думаєте!

І все.

Думати потрібно до результату.

Ось банальний приклад:

Майже всі хочуть бути крутими підприємцями й мати свою фірму, яка буде приносити мільйони баксів і мегатони щастя.

Задайте самі собі запитання: Що потрібно для цього зробити?

Більшість бачать перед собою таку схему: Школа – Університет – Диплом – Робота – Ріст – Багатство – Щастя

А хто-небудь замислювався, чому мільйони, що діють за цією схемою до цих пір не мають своєї фірми, а живуть добре якщо в середньому достатку? Замислився?

А чому переважна більшість успішних підприємців не мають вишки, а деякі і шкільних атестатів?

Чому? Везіння? Немає відповіді?

Яке везіння? Ви ж навчалися в школі! Вам же в голову вбили, що статистика ніколи не бреше!

Шукайте відповідь на питання самі в кінці кінців. Ніхто вам не дасть відповіді.

Ах-так. Ви ж не вмієте. Думати-то не навчили. А через недосвідченість думати – страшно.

Ще страшніше – приймати рішення.

Вчимося ДУМАТИ. Практичні поради.

1) Не можна робити так, як тобі говорять інші ТІЛЬКИ тому, що тобі це сказали. Ось якщо ти зробив щось, тому що тобі так сказали – ти програв. Ти не подумав і програв. Мільйони тобі не світять.

2) Думати треба завжди, а не тільки в деяких областях. Якщо читаєте книгу – думайте, аналізуйте вчинки персонажів або слова автора. Не просто приймайте все за аксіому. Ви повинні самі відповісти на запитання: чому автор так сказав? Звідки це взялося?

3) З фільмами також. Дивіться Хауса. Думайте, що і чому він робить. Дивіться ЛОСТ, якщо ще не дивилися. Думайте, чому хтось вчинив саме так? І найголовніше, що буде далі.

Тільки ваша думка, а не думка сусіда, друга, брата, свата і т.д.

Хрен з ним, якщо ви помилитеся. Це навіть офігенно, якщо ви помилитесь! Ви думали, але десь допустили помилку. Як раз тут і дізнаєтеся, де вона.

Якщо подумали за вас, а ви допустили потім на думці чужої людини помилку – ви в житті її не зрозумієте. Ви ж не знаєте, як він думав.

До речі, почнете думати – тупі американські комедії і прості фільми стануть вам просто нецікаві. Як горішки будете клацати.

4) Боріться зі страхом. Сміливіше говоріть свою думку. 100 разів помилитеся, але з 101 вийде. Якщо не брати на себе сміливість, то не вийде ніколи!

5) І найголовніше – потрібно підкріплювати свої “думання” справою. Згадуємо, що “Думки” повинні мати результат. А результат – справа! Без цього не можна, і якраз це приводить нас до другої частини серії “Правило 3-Д. Як навчитися діяти?” Яку я опублікую трохи пізніше. Наступні пункти будуть пов’язані саме з нею.

А поки: думати, думати, думати і робити висновки в коментарях! Сміливіше! Ніхто вас не вб’є:) Я навпаки, тільки спробую допомогти.

Прикольний блог, лише по-російськи: iterant.ru