… і хай життя не проходить повз …
На написання цієї статті мене надихнув фільм «Безвідмовний» або «Yes man». Головний герой фільму (цю роль, до речі, зіграв Джим Керрі) спочатку був занудою, його ніщо не хвилювало , він ні з ким не товаришував, ніяк не розважався, від усього відмовлявся, навіть відмовився від підвищення на роботі. Одним словом – «МУДАК».
Але потім, завдяки невеликій брошурці, він змінився – він дав собі обіцянку: завжди говорити тільки «ТАК». І його життя, як Ви здогадалися, пішло стрімко вверх: він знайшов кохану дівчину, отримав підвищення на роботі, він просто на просто почав брати від життя все і насолоджуватися цим всім.
Повинен визнати, я інколи буваю таким, як герой на початку фільму…
Більше того, я вважаю, що більш ніж 70% людей є занудами – дивляться на життя, спостерігають за ним, але не живуть на повну…
Тому виникає таке питання: навіщо жити, якщо ми замкнуті у певні рамки, які рідко, або навіть ніколи, не переходимо???
Чи робили ми щось дивне, цікаве і непередбачуване? – Ні!!!
Ви можете віддати свій телефон першому зустрічному? – Звичайно, що ні, адже це для нас рівняється до самогубства.
Ми упаковані в сіре, буденне буття, в якому немає ніяких кольорів, лише сіра однотонна маса…
Ви колись приймали спонтанні рішення…? – Ні, ми завжди все обдумуємо… – Як все банально…
Ви можете відмовитися від інтернету, від телебачення, від мобільного зв’язку? – Ні, ні, ні, і ще раз ні! З кожним роком ми все більше і більше зв’язуємо і обмежуємо себе, скоро ми всі перестанемо бути людьми.
Якщо ви нічого не зрозуміли, прочитавши цю публікацію, то я рекомендую Вам подивитися фільм, тоді ви стовідсотково зрозумієте всі свої недоліки, а їх у вас багато – я запевняю.
Я також обіцяю виправлятися, не буду лише спостерігати за життям, а буду активно брати участь у ВСЬОМУ. І перша мета, яку я собі поставив – це «навчитися грати на гітарі», але для початку треба купити гітару )))
Як я колись казав, точніше писав одній дівчині: «Ігнорування – це набагато гірше ніж відмова. Але все таки краще згода»…
Ви зрозуміли? Так? – Хм, дивно…
P. S.: Ця стаття була написана на лекції з господарського права, спасибі Оресту Юрійовичу за його нелегку працю…
да чувак, я радий шо тобі сподобався мій філм)) можна сказати для мене це самого честь)))
старий, молодєц, класна стаття, особливо мені полюбилося за нашого Ореста Юрійовича,а щоб йому було добре,класний чувак:))
@ Джимчик Коррі:
джиммі, шо і тебе орист учить? він шо у лас вегасі приподає?
Стаття класна. дійсно треба старатися жити на повну…життя коротке..
блін Орест учить нас уже цілий семестр а ти так і не знаєш назву предмета)) ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО))
Приколь вийшло за Ореста !
Текст тємовий,радує те,шо пишеш по-українськи.Але ти замічаєш лише сірість в житті,а біля нас дуже багато кльвого і яркого,просто інколи весело і радісно стає даже від просто посмішок оточуючих=)
@ Свєтлюнчик=Р:
знаю, просто попутав )) трохи )))
@ Саша:
мало є…
@ Надя:
вот імеено, я уже начав замічати усьо ))) і ви замічайте!!!
я і по рус. пишу і по укр. у мене декілька таких вот блогів )))